Анотація

Відсутні науково обґрунтовані нормативи до визначення ринково орієнтованих економічних лісоресурсних категорій, таких як лісова рента, вартість, плата за ресурси, орендна плата, податки на лісо-земельні ресурси тощо. Через таку ситуацію державний бюджет України втрачає великі кошти. Це не вписується в загальну систему економічних відносин держави, подальший розвиток якої орієнтований на ринкові засади. Важливим чинником соціально-економічного розвитку є забезпечення потреби більш ефективної регуляторної лісової політики та вдосконалення рентних відносин. У методологічному сенсі лісоресурсна рента є ціною, що сплачується за використання лісових ресурсів, кількість яких є обмеженою. Така ціна є формою реалізації економічних відносин між власниками лісових ресурсів, у тому числі державою, яка від імені народу володіє лісами, чи іншими лісовласниками на правах власності та користувачами лісу як суб’єктами лісогосподарської діяльності, які згідно з чинним законодавством є власниками заготовленої лісопродукції. У дослідженні проаналізовано рентні відносини у лісовій сфері та запропоновано підходи до підвищення розміру рентної плати за допомогою механізму регулювання лісоресурсних відносин, що ґрунтується на ринково орієнтованих важелях.