Анотація

У статті висвітлені методологічні аспекти трансформації економічної науки, питання інформаційно-знаннєвої, мережевої, сервісної економіки ХХІ ст. та макро- й мікро-економічні проблеми розвитку сучасності. Суттєва увага приділяється питанням методології економічної науки, глобальній нестабільності макроекономічної динаміки та її висвітленню в економічній думці, економічному розвитку в умовах четвертої промислової революції, сучасним проблемам економічного розвитку в інформаційно-мережевій економіці та іншим проблемам макро- та мікроекономічного розвитку.

Проаналізовано основні характеристики загальноприйнятої парадигми, а також зміни в методології економічного дослідження. Подано аргументи, які демонструють наявність глибокої й затяжної кризи в економічній науці та необхідність зміни парадигми. Обґрунтовано неможливість адекватного дослідження інноваційного розвитку в рамках сучасної загальноприйнятої парадигми.

З’ясовано, що сучасна парадигма економічної теорії – цілісна економічна система, теоретичним вираженням якої є сукупність економічних законів і категорій, отриманих на основі комплексного використання основних елементів діалектичного методу дослідження відповідно до ціннісних орієнтирів та ідеалів найважливіших напрямів теорії, яких дотримуються їх представники впродовж певного періоду. З огляду на це парадигма означає науковий метод дослідження (в органічній єдності комплексу методологічних принципів, законів, засобів) та побудовану на їхній основі цілісну економічну теорію (сукупність знань, поглядів, ідей), які сповідують члени наукового співтовариства, передусім провідні економісти з притаманними їм світоглядними цінностями, ідеалами і переконаннями, упродовж певного часу.

Обґрунтовано, що економічна теорія, будучи величезним надбанням цивілізації, охоплює теоретико-методологічні підходи, які є не лише значними досягненнями сучасності, а й мають теоретичне та практичне значення для майбутнього пост-індустріального суспільства. На основі неокласичної теорії виникло широке русло економічної теорії, яке втілилося у формі економіки, тому неокласичну не можна ототожнювати з напрямами економічної теорії, що розвивалися на її основі. У питанні про структуру фундаментальної основи економічної науки ХХІ століття важливими її елементами слід вважати економічну теорію та економічну історію.