Анотація

Досліджено використання інструментарію теорії ігор при визначенні спеціалізації сільськогосподарського підприємства, що є важливим елементом його стратегічного розвитку. Однак прийняття оптимального рішення завжди супроводжується ризиком, який породжує невизначеність. Невизначеність для прийняття рішення є досить широким поняттям. Воно відображає об’єктивну неможливість отримання певного абсолютного знання про особливі внутрішні та зовнішні умови функціонування господарської діяльності, або неоднозначність параметрів. Невизначеність зумовлена неповноцінністю або неточністю інформації про умови підготовки та реалізації господарських рішень, у тому числі пов’язаних з ними витрат і прогнозування результатів. Невизначеність у виборі спеціалізації сільськогосподарського підприємства значною мірою зумовлена непередбачуваними погодними умовами, які суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Для вибору оптимального рішення в умовах невизначеності за допомогою теорії ігор необхідно керуватися певними критеріями, серед яких виділяють критерій Вальда (критерій максиміну), критерій оптимізму (критерій максимаксу), критерій песимізму (мінімізація мінімальних виграшів), критерій Севіджа (мінімізація ризику).

Застосовано апарат теорії ігор та проведено оцінку платіжної матриці за допомогою перелічених критеріїв у ТзОВ «Вербів» Бережанського району Тернопільської області. Дослідження дають підстави для таких висновків. Підприємству слід вирощувати озиму пшеницю (співпадіння прийняття рішення за критеріями оптимізму, песимізму та Севіджа), хоч вона й забезпечує невисокий рівень прибутку. Виробництво цієї культури є найменш ризикованим для підприємства і забезпечуватиме хоча й невисокий, однак гарантований рівень прибутку. Максимальний рівень прибутку забезпечує виробництво сої, однак воно супроводжується найбільшим ризиком. Тому основною культурою й надалі повинна залишатись озима пшениця, а на виробництво сої слід виділяти незначні площі. Станом на сьогодні співвідношення площ, відведених під зернові й технічні культур, становить 69 : 31, під озиму пшеницю відведено 24 % посівних площ, а під сою – 9 %. Таке співвідношення доцільно зберігати й надалі з можливим незначним нарощуванням посівних площ під соєю.