Annotation

Ландшафтне мистецтво належить до просторових видiв мистецтва. Формування просторового середовища здійснюється функціонально, технічно і естетично, архітектура об’єднує компоненти трьох видів людської діяльності – науки, техніки і мистецтва.

Практичну діяльність у ландшафтному дизайні можна кваліфікувати як процес формування навколишнього природного середовища з метою її пристосування для практичних потреб людини.

Під час озеленення та благоустрою ділянки потрібно враховувати багато чинників, пов’язаних із експлуатацією об’єкта та його функціонуванням. Є два основні стилі планування ділянки: регулярний (класичний) французький та вільний (пейзажний) англійський.

Визначено функціональні зони присадибної ділянки: житлова; господарська; зона городу; зона плодового саду та ягідника; зона декоративного саду з місцем для відпочинку; зона для активного відпочинку. Розташування зон на ділянці здійснюється з урахуванням рельєфу, напрямів панівних вітрів, орієнтації за сторонами світу і їх функціонального призначення.

Крім загальної концепції і стилістики саду, наявності видових точок, важливо досягти візуальної гармонії окремих рослин і садових об’єктів. Розмір, геометрія і форма ландшафтних об’єктів і садових композицій повинні не лише не створювати візуального дисонансу, а й підтримувати і врівноважувати один одного. Будь-яка зміна ландшафту має бути осмисленим поліпшенням наявних природних умов. Рослини в саду слід висаджувати з урахуванням характеристик місцевого клімату і умов ґрунту.

У роботах дотримуються поступовості та черговості. Після завершення будівництва будинку зазвичай проводять загальне розбиття території і виділяють окремі садові зони і фокусні точки, потім виконують висадку рослин за готовою схемою і лише на завершальному етапі прокладають комунікації та доріжки.