Анотація

Питання щодо дитячих садочків і дитячого виховання виникали тоді, коли були на це економічні запити. Виховання дітей породило науку – педагогіку (давньогрец. παιδαγωγική «мистецтво виховання» від παῖς «хлопчик» → παιδος «підліток» + ἄγω «вести») – науку про виховання і навчання людини, найперше в дитячо-підлітковому віці. Світові відомо багато спроб удосконалити і реформувати підходи до виховання дітей. Відомі педагоги Йоган Песталоцці, Фрідріх Фребель, Селестін Фрейнет, Марія Монтессорі, Януш Корчак та ін. намагалися врахувати у своїх педагогічних підходах потреби, характери та фізіологію дитини. На початку XX ст. такі педагоги, як А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ф. Фребель, М. Монтесорі, звертали увагу на питання впливу навколишнього середовища на розвиток та виховання людини. Сучасне інформаційно-технологічне середовище впливає на людину, зокрема на її емоційний стан і свідомість, а також на формування дитини як особистості. У таких умовах важливо поєднати виховний процес із відповідним просторовим середовищем.

На сьогодні відомий у світі педагог, архітектор, який до виховного процесу (духовного, фізичного (соматичного)) залучив просторове середовище, – це Рудольф Штайнер. Його вальдорфська педагогіка ґрунтується на антропософській концепції розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних чинників. І власне ці три людські монади виразили в архітектурі Штайнера свою сутність через матеріал – тіло, форму – душу і колір – дух.

Саме антропософська філософія наштовхнула Р. Штайнера на думку, що людина як найвища цінність суспільства ідеально розвиватись і реалізуватись може тільки в ідеальному антропогенному середовищі, де матеріал, форма і колір гармоніюють не тільки між собою, ця гармонія простежується між цим же антропогенним та природним середовищами та обома ними щодо людини.