Анотація

Стаття присвячена теоретичним принципам системного управління ґрунтовими режимами, вирішенню проблем точної діагностики та збалансованої оптимізації елементів родючості ґрунтів. Основну увагу акцентовано на проблемі діагностики та оптимізації елементів родючості, вирішення якої здійснено на теоретичних засадах показників буферних властивостей ґрунтів − оціночних критеріїв саморегуляції їхніх режимів (факторів родючості). Буферну здатність ґрунту відносно біогенних елементів слід трактувати як здатність ґрунту чинити опір процесам зміни концентрацій цих елементів у ґрунтовому розчині (фактор інтенсивності – ФІ) під впливом зростаючих доз їхнього внесення і, навпаки, при вилученні їх із ґрунтового розчину. Діагностуванню підлягають передусім основні чинники та елементи родючості – параметри їхнього пулу, динамічність, процеси мобілізації та іммобілізації за різних умов навантажень. На основі вихідних даних створюють графічні моделі оптимізації з обов’язковим параметричним показом меж та інтервалів оптимального, бажано також допустимого і незадовільного агроекологічного стану елемента родючості. Оптимальні параметри, які є невід’ємною складовою моделі управління, для кожного окремого біогенного елемента визначають експериментально для різних за своїми буферними властивостями ґрунтів і за відношенням до конкретної культури чи групи фізіологічно близьких культур. Методи оптимального управління основними функціями ґрунтів передбачають вибір та пошук най¬ефективніших варіантів агротехнологічних операцій. Для цього використовують передусім реакцію рослин на зміну стану елементів родючості в ґрунтовому середовищі. Оптимізація передбачає застосування комплексу заходів, спрямованих на переведення та постійне утримання кожного елемента родючості в оптимальних для рослин параметрах як у просторовому, так і часовому вимірах.

Інноваційні моделі управління елементами родючості ґрунтів, що побудовані на факторах їхньої інтен-сивності, параметрах агроекологічного стану та показниках буферних властивостей дають змогу розраховувати дози, здійснити ефективний вибір способів внесення і визначити тривалість післядії добрив, меліорантів та інших агротехнологічних операцій, нейтралізувати негативні впливи на функціонування ґрунтових систем.

Повний текст