Анотація

За результатами довготривалих стаціонарних досліджень обґрунтовано вплив традиційних органо-мінеральних та альтернативних (із застосуванням соломи й сидерату на помірних мінеральних фонах) систем удобрення на формування гумусного режиму ґрунту, баланс поживних елементів та продуктивність сівозмін. Встановлено, що найвищі значення нестабільних органічних речовин під посівами пшениці озимої формуються в плодозмінній та зерно-кормовій сівозмінах. Залежно від систем удобрення показники лабільного гумусу тримаються в межах 411,36–467,07 мг/100 г (плодозмінна сівозміна) та 481,12–521,47 мг/100 г (зерно-кормова сівозміна), водорозчинного – відповідно 14,46–18,52 та 19,55–20,46 мг/100 г ґрунту. Доведено, що застосування на 1 га сівозмінної площі 8–10 т гною й мінеральних добрив у дозі N45-69Р60-77К60-77, а також зменшення їхньої кількості удвічі за умови заорювання сидерату, побічної продукції забезпечує позитивний баланс азоту, фосфору та калію в усіх досліджуваних сівозмінах. Найбільший вихід зернових одиниць отримано у зернових сівозмінах за внесення на гектар сівозмінної площі 10 т гною у поєднанні з мінеральними добривами у дозах N51,2-66,2Р66,2-68,7К66,2-68,7 (4,00–4,41 т/га й 3,17–3,60 т/га). Максимальний вихід кормових одиниць отримано в плодозмінній (5,94–6,96 т/га залежно від системи удобрення) і зерно-кормовій (5,46–6,56 т/га) сівозмінах. Застосування на гектар сівозмінної площі 8–10 т гною й мінеральних добрив у дозі N45-69Р60-77К60-77, а також зменшення їхньої кількості удвічі за умови заорювання сидерату, побічної продукції в короткоротаційних сівозмінах забезпечує високий рівень їхньої продуктивності, позитивний баланс основних елементів живлення рослин, активізує гумусотвірні процеси в ґрунті, що сприяє накопиченню нестабільних гумусових речовин.