Анотація

Важливість співжиття людини й довкілля, їхній взаємний вплив – сьогодні першочергове завдання. Покращання екологічного стану сільських територій вимагає бережливого ставлення до природних ресурсів людини в її містобудівній діяльності, при проєктуванні й будівництві будівель і споруд, їхніх комплексів та розплануванні територій населених пунктів. Тож вивчення й аналіз впливу природних умов на творення сільських поселень, особливо природного ландшафту як основного формоутворювального чинника, актуальні для сучасного проєктування.

Географічний ландшафт теренів сучасної території Львівської області якнайкраще сприяв створенню поселень, яким уже понад тисячу років.

Важливим чинником для формування планувальної структури цих поселень був природний ландшафт. Людина для свого життя, розвитку та захисту пристосовувалася до його особливостей, використовуючи природні захисні перешкоди, не руйнуючи довколишнє середовище, утворюючи з ним одне ціле.

Антропогенний вплив людини на довкілля в період тотальної урбанізації призводить до екологічної кризи суспільства. Для зменшення негативних наслідків цього впливу, за виконання містобудівних завдань із архітектурно-просторових вирішень територій населених пунктів, сучасним архітекторам необхідно вдосконалювати надбання, вироблені протягом віків, забезпечувати оптимальні можливості співжиття людини й довкілля, не руйнувати природний ландшафт, а, навпаки, давати йому можливість відновлюватися й повноцінно функціонувати.

Для аналізу й порівняння довільно обрано села в південно-східній частині Львівської області з різними рельєфними ситуаціями. Дослідження підтвердили важливість природного ландшафту як основного формоутворювального чинника планувальної структури сільських поселень.