Анотація

Підвищення середньорічної температури повітря – стійкий тренд останніх десятиліть як в Україні, так і у світі загалом. Глобальне потепління спричинює низку викликів і загроз у сфері гідротехнічного та водогосподарського будівництва, основним з яких є істотне порушення водного балансу територій та водних об’єктів за рахунок суттєвого зростання втрат води на випаровування. Упродовж останнього десятиліття тривають активний пошук, апробація та впровадження різних методів для зниження втрат води на випаровування, зокрема систем плаваючих, завислих чи модульних покриттів та накриттів, додавання у воду поліакриламіду чи спеціальних добавок, які утворюють на вільній поверхні води надтонкі плівки, спроможні ефективно збільшувати опір випаровуванню. Аналіз результатів попередніх досліджень вказує на перспективність застосування моноплівок зі спеціальних добавок для зменшення втрат води на випаровування з поверхні водойм різних розміру та призначення. Найдослідженішими на сьогодні добавками такого типу є жирні спирти: цетиловий спирт (гексадеканол), стеариловий спирт (октадеканол) та їхні суміші, які зменшують втрати води на випаровування в середньому на 20−30%, у деяких випадках − до 50−60 %. Останніми роками шукають нові, ефективні й дешевші добавки для зменшення випаровування; особливий інтерес у цьому напрямі становлять силіконові оливи − полімеризовані силоксани, кремнійорганічні рідини, які широко використовують у системах змащення, гідроприводах, у медицині й косметології, в харчовій промисловості та ін. У лабораторних квазістаціонарних умовах виконано серію дослідів із впливу на швидкість випаровування водопровідної води одного з перспективних видів спеціальних добавок − полідиметилсилоксану марки ПДМС-200. У результаті неперервного 33-добового експерименту отримано сумарне зменшення втрат води на випаровування в посудині з плівкою з ПДМС-200 товщиною 100 мкм на 50,5 % порівняно з аналогічною посудиною без добавок.