Анотація

Сьогодні невеликим за обсягом виробництва продукції товаровиробникам – особистим селянським господарствам – важко самостійно вийти на ринки збуту, оскільки постає проблема сертифікації продукції. Вирішити проблему можна через механізм об’єднання у сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, які забезпечать її сертифікацію, фасування та пакування. Створення продовольчих ринків різних видів забезпечує швидше просування товарів до споживачів та повніше задоволення потреб населення продовольством. Тому гуртові ринки та сільськогосподарська кооперація – поняття взаємопов’язані. Фундаментальними напрямами створення та діяльності гуртових продуктових ринків є послідовна етапність: спочатку виникають універсальні, а також спеціалізовані, наприклад, плодоовочеві, рибні, м’ясні тощо, а вже потім – гуртові ринки на рівні районів, областей, тобто ближче до товаровиробників. Державну фінансову підтримку доцільно спрямовувати на створення філій гуртових ринків сільськогосподарської продукції у місцях виробництва сировини, а також повне або часткове відшкодування витрат на зберігання продукції, створення та підтримку функціонування системи інформаційного забезпечення виробників сільськогосподарської продукції.

Висвітлено особливості впливу різних видів ринків на розвиток сільськогосподарської кооперації. Подано класифікацію гуртових продовольчих ринків за основними критеріями видів діяльності. Описано етапність створення та діяльності гуртових продуктових ринків. Обґрунтовано доцільність кооперування дрібних товаровиробників з метою забезпечення ефективної системи збуту їхньої продукції. Зазначено, що створення мережі районних заготівельно-збутових і постачальницьких блоків сільськогосподарських товаровиробників на кооперативних засадах є основою для розвитку регіональних гуртових ринків свіжої продукції. Вивчено досвід Польщі у кооперації гуртових продуктових ринків. Аргументовано переваги створення філій гуртових ринків у місцях виробництва сільськогосподарської продукції.