Анотація

Зроблено спробу розкрити структуру символу в його образі та геометричній формі як вираження сакральної сутності у храмобудуванні. Вона виявляється через ідею-образ, функціонально-змістове наповнення та певне знаково-символьне проявлення у просторі храмових обсягів святині. Простір, який творить зовнішню та внутрішню сутність сакральної будівлі, одержує наповнення і вираження через певні символьні сутності, які втілюються за допомогою різних знакових компонентів, які творять та перетворюють цей простір. Тут розкривається структура символьного образу і типологічна побудова знака-символа та його просторового виявлення в геометричних формах і обсягах. Святість (Sacrum) виявляється в динамічних знаках, які знаходять своє місце в Літургії, в усіх її проявах, яка одночасно виявляється в образах, що за допомогою знаків фіксують досконалий ідеал у видимій іпостасі.

Формотворення в архітектурній творчості здебільшого залежить від того соціального, світоглядного та ідеологічного змісту, яким наповнюється форма їх вираження. Це безумовно стосується архітектури храмових будівель, які у своєму формотворенні структурно акумулюють у просторі духовно-соціальне начало та суспільно-значущу роль їхнього образу-знака присутності Сакруму. Здійснена спроба розкриття структури символу в його образному та геометрично-формальному вираженні сакральної сутності у храмобудуванні. Вона також виявляється через ідею-образ, функціонально-змістове наповнення та певне знаково-символьне проявлення у просторі храмових обсягів святині.

Оскільки символ у своєму практичному застосуванні виховує у будівничого чутливість до формальної досконалості, то саме у знаково-символьному вираженні виявляється сакральна сутність храмових будівель.