ВИРАЖЕННЯ САКРАЛЬНОСТІ ХРАМОВОЇ АРХІТЕКТУРИ У СТРУКТУРІ ЇЇ ОБРАЗНОГО СИМВОЛІЗМУ

ВИРАЖЕННЯ САКРАЛЬНОСТІ ХРАМОВОЇ АРХІТЕКТУРИ У СТРУКТУРІ ЇЇ ОБРАЗНОГО СИМВОЛІЗМУ

Р. Гнідець, к. арх.
Національний університет «Львівська політехніка»
Я. Фамуляк, в. о. доцента
Львівський національний аграрний університет

http

Анотація

Зроблено спробу розкрити структуру символу в його образі та геометричній формі як вираження сакральної сутності у храмобудуванні. Вона виявляється через ідею-образ, функціонально-змістове наповнення та певне знаково-символьне проявлення у просторі храмових обсягів святині. Простір, який творить зовнішню та внутрішню сутність сакральної будівлі, одержує наповнення і вираження через певні символьні сутності, які втілюються за допомогою різних знакових компонентів, які творять та перетворюють цей простір. Тут розкривається структура символьного образу і типологічна побудова знака-символа та його просторового виявлення в геометричних формах і обсягах. Святість (Sacrum) виявляється в динамічних знаках, які знаходять своє місце в Літургії, в усіх її проявах, яка одночасно виявляється в образах, що за допомогою знаків фіксують досконалий ідеал у видимій іпостасі.

Формотворення в архітектурній творчості здебільшого залежить від того соціального, світоглядного та ідеологічного змісту, яким наповнюється форма їх вираження. Це безумовно стосується архітектури храмових будівель, які у своєму формотворенні структурно акумулюють у просторі духовно-соціальне начало та суспільно-значущу роль їхнього образу-знака присутності Сакруму. Здійснена спроба розкриття структури символу в його образному та геометрично-формальному вираженні сакральної сутності у храмобудуванні. Вона також виявляється через ідею-образ, функціонально-змістове наповнення та певне знаково-символьне проявлення у просторі храмових обсягів святині.

Оскільки символ у своєму практичному застосуванні виховує у будівничого чутливість до формальної досконалості, то саме у знаково-символьному вираженні виявляється сакральна сутність храмових будівель.

Ключові слова

знак, символ, ідея-образ, форма, формотворення, храмобудування, гармонія та досконалість, сакральний

Повний текст

pdf

Посилання

  1. Гнідець Р. Проявлення сакруму в про¬сто¬ро¬вому заложенні українських церков. Вісник Державного університету «Львівсь¬ка політехніка»: архітектура. 1998. № 358. С. 29–32.
  2. Гнідець Р. Традиція сакральної архітектури як чинник утвердження духовності та віри. Вісник Львівсь-кого державного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будівництво. 2004. № 5.
  3. С. 199-208.
  4. Гнідець Р. Геометричні форми як аспект ви¬явлення структури простору в українському храмобу-дуванні. Вісник Львівсь¬кого державного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будів¬ництво. 2009. № 10. С. 145-153.
  5. Гнідець Р. Формотворчі компоненти струк¬тури просторового середовища в українській церковній архітектурі. Вісник Львівсь¬кого державного аграрного університету: архітектура і сільськогосподарське будівництво. 2014. № 15. С. 163-168.
  6. Еліаде М. Трактат з історії релігій / пер. з фр. Олексія Панича. Київ: Дух і Літера, 2016. С. 501-509.
  7. Кріпа М. А. Сучасне мистецтво та архітектура і святість знаків. Сопричасття: міжнародний бого¬сло-вський часопис (Сакральне мистецтво). Львів: Свідчадо, 1999. № 3. С. 55-64.
  8. Неаполитанский С. М. Сакральная геометрия. Санкт-Петербург: Святослав, 2003. С. 573-583.
  9. Hani J. Symbolika świątyni chrześcijańskiej. Kraków: Znak, 1994. S. 45-72.
  10. Uścinowicz J. Struktura symboliczna architektury świątyni: wprowadzenie do teologii wyrazu sztuki sakralnej. Elpias. Czasopismo Teologiczne Katedry Teologii Prawosławnej Uniwersytetu w Białymstoku, 2011. Rocznik (XXIV), Zeszyt 23-24 (36-37). S. 139-180.
  11. Wallis M. Sztuki i znaki. Pisma semiotyczne. Wallis. Warszawa, 1983. S. 175-183.