Анотація

Показано, що становлення фермерських господарств у державі є закономірним процесом. Розглянуто особливості трансформаційних змін у секторі фермерських господарств, формування яких як сегмента архітектоніки аграрної сфери відбувалося через імплементацію основних засад їхнього функціонування на основі закордонного досвіду. Показано, що інституціональні дії влади були недостатньо системними і комплексними, а це не забезпечило утворення вагомого за розмірами, масштабами і соціальною значущістю елемента нової архітектоніки аграрної сфери. Сучасне фермерство є новим чинником вирівнювання структурних деформацій в аграрному секторі, інструментом і механізмом інституціалізації і модернізації малотоварного сільськогосподарського виробництва. Запропоновано нову періодизацію процесу формування фермерства з позицій інституційного підходу, що об’єктивніше відображає зміст і суть трансформаційних змін і дає змогу об’єктивніше обґрунтувати шляхи його розвитку на перспективу як невід’ємного елемента архітектоніки аграрної сфери держави.

З погляду архітектоніки можна стверджувати, що значна частина аграрної структури була на початковому етапі інституційної інерції, а ведення сільського господарства постраждало від переоцінки економічних зв’язків у системі, включаючи доступ до ресурсів, ринків товарів і послуг, джерел фінансування. Аналіз динаміки організаційного та економічного перетворення в аграрній сфері вказує на те, що цей процес наближається до членів фермерських господарств, а потенціал розвитку сільського господарства як елемента нової архітектоніки аграрного сектору – це дрібні господарства.

Завдяки виробничій функції сільське господарство як форма діяльності наділене повною функціональністю, ефективність якої обмежена ресурсами, доступними для цієї форми. Тому збільшення середнього розміру ферм, диверсифікація діяльності створюють передумови для посилення ефекту масштабу, у тому числі через вартість транзакційних витрат у зовнішньому середовищі, забезпечуючи динамічність, перспективність та ефективність їхнього функціонування. Обґрунтування раціонального розміру ферми є системним чинником ефективності реалізації виробничої функції.