Анотація

Розглянуто вплив чайної церемонії на планування та функції японського саду. Зокрема проаналізовано історичний досвід створення і функціонування чайної церемонії. Згадано творця чайної церемонії у японській традиції буддійського священика Мурата Дзюкко та його учнів і послідовників – Дзео Такено, Се-но-Ріко, які по-новому переосмислили архітектуру чайного будинку і планування саду. Це стосувалось оздоблення і якості матеріалів, їх фактури, кольору та поєднання, а також набору всіх предметів, які вживали у церемонії, до найдрібніших деталей. Відзначено у культі чаю «храмове чаювання», «палацові ігри в чай», «палацове свято» та «чайні збори». Кожен клас японського суспільства сприймав культ чаю по-різному: аристократи – як витончену розвагу, пишне і яскраве дійство, самураї – як відпочинок, відстороненість від небезпечних військових походів та постійної фізичної напруги, багаті купці – як приховану демонстрацію своєї самостійності, представники бідніших класів – як естетичне осмислення одного з елементів власного побуту. Висвітлено предметне наповнення, як ритуальне, що супроводжувало чайну церемонію, та його утилітарне значення. Розглянуто особливості формування архітектури чайного будинку, планування чайного саду, з його елементами: доріжкою, ємністю для омивання рук, ліхтариком, лави для очікування, ківш. Розкрито особливе ставлення до чайної церемонії та її складових – будинку та саду, їх зв'язок з природою, філософією, релігією та мистецтвом, що сприяли духовній концентрації людини, викликали певні асоціації, наповнювалися символікою і театралізованим дійством. Виділено основну рису японського чайного саду – символічну, вагомим завданням якої було показати у саду незайману людиною природу, як об’єкт споглядання та милування, та прихований вплив церемонії на вияв тонкої емоційної реакції на природну красу і вироби мистецтва.