Анотація

Висвітлено результати досліджень одержані в класичному стаціонарному дослід із впливу тривалого застосування різних систем удобрення і періодичного вапнування на динаміку окисно-відновного потенціалу ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного ґрунту під кукурудзою на силос якою розпочинається Х ротація сівозміни. Отримані значення ОВП свідчать про його варіабельність за варіантами досліду залежно від температури та вологості, фази розвитку культури, рівня та виду удобрення, а також від доз внесених вапнякових добрив. Встановлено, що окисно-відновний потенціал ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів під кукурудзою зростав на всіх досліджуваних варіантах від весни до середини вегетаційного періоду та поступово зменшувався перед збиранням врожаю незалежно від систем удобрення внаслідок поступового зниження біохімічних процесів у ґрунті. Найнижчі значення ОВП за весь вегетаційний період практично на усіх варіантах було отримано у фазу цвітіння кукурудзи (456–500 мВ) при t 17,0–20оС та найменшій вологості ґрунту 6,7–9,1%. За органо-мінеральних систем удобрення на фоні внесення вапна як за гідролітичною кислотністю так і за кислотно-основною буферністю значення ОВП під час цвітіння кукурудзи та у фазу молочної стиглості за однакової температури повітря і вологості ґрунту є вищими порівняно із мінеральними системами та внесенням лише мінеральних добрив на фоні вапнування. Застосування органо-мінеральної системи удобрення із внесенням однієї норми мінеральних добрив (N65P68K68), гною 10 т/га сівозмінної площі на фоні п’ятого року після внесення оптимальної норми вапна за кислотно-основною буферністю (2,5 т/га СаСО3) сприяє зростанню окисно-відновного потенціалу до 605–626 мВ проти 575–614 мВ аналогічної системи удобрення на фоні внесення дози СаСО3 (7,0 т/га за Нг), розрахованої за гідролітичною кислотністю, що свідчить про створення помірно окисних умов та зростання мінералізаційних процесів при застосуванні високих доз вапна.