Грибні хвороби сої в умовах навчально-наукового центру Львівського національного аграрного університету

new site

Даний сайт більше не оновлюється!
Новий сайт журналу знаходиться за адресою https://visnyk.lnup.edu.ua/

 

Посилання: Агрономія 2019 №23: 170-172

Грибні хвороби сої в умовах навчально-наукового центру Львівського національного аграрного університету

Ю. Голячук, к. б. н.
ORCID ID: 0000-0002-2890-164X
Г. Косилович, к. б. н.
ORCID ID: 0000-0001-5908-3312
Львівський національний аграрний університет

https://doi.org/10.31734/agronomy2019.01.170

Анотація

Останніми роками спостерігаємо зміни в структурі культур, які вирощують на території України. Однією з культур, що поступово займає все більші площі, є соя. Ця зернобобова культура володіє здатністю накопичувати за короткий проміжок часу велику кількість білка, який є збалансованим за амінокислотним складом. На сьогодні соя визнана стратегічною культурою у світі. Збільшення площ під будь-якою культурою, в тому числі й соєю, призводить до змін у фітосанітарному стані посівів, оскільки відбувається накопичення збудників хвороб, що зберігаються в ґрунті на рослинних рештках. Дослідженнями, проведеними в умовах Навчально-наукового центру Львівського національного аграрного університету у 2017–2018 рр., визначено структуру хвороб сої та їхній розвиток на рослинах. Домінуючими у посівах сої виявилися хвороби грибної етіології – 90,6 %. Також були виявлені бактеріальні (2,8 %) та вірусні (1,2 %) хвороби. Серед грибних хвороб основними були: септоріоз, аскохітоз, альтернаріоз, церкоспороз, пероноспороз, антракноз, біла гниль, фузаріоз. Найбільша частка в структурі хвороб належала пероноспорозу – 6,5 % та септоріозу – 5,5 %, найменша – аскохітозу, фузаріозу, антракнозу й церкоспорозу – 3,7–4,0 %. На перших етапах розвитку рослин сої спостерігали лише поодинокі ознаки пероноспорозу. Найбільшого ж розвитку хвороби набули в період бутонізації – цвітіння. При цьому сприятливішими для розвитку хвороб виявилися умови вегетаційного періоду 2018 р., ніж 2017 р. Так, розвиток основних хвороб сої у 2017 р. коливався в межах від 2,9 % до 5,8 %, тоді як у 2018 р. – 4,1–7,2%. Найвищі показники розвитку в умовах обох років досліджень відмічено для пероноспорозу – 5,8 % у 2017 р. і 7,2 % у 2018 р. та септоріозу – 4,3 % і 6,6 % відповідно. Найменші показники розвитку в умовах 2017 р. відмічено для аскохітозу, а у 2018 р. – для фузаріозу та антракнозу. Для виявлення змін у структурі хвороб сої та показників їхнього розвитку необхідно проводити подальший моніторинг.

Ключові слова

соя, хвороба, мікози, структура хвороб, частка хвороби, розвиток хвороби

Повний текст

pdf

Посилання

  1. Дерев’янський В. П. Біологізація живлення та захисту сої від хвороб. Карантин і захист рослин. 2012. № 3. С. 6–8.
  2. Козаренко Д. О. Ефективність використання гумінових препаратів проти хвороб сої. Карантин і захист рослин. 2017. № 4–6. С. 12–14.
  3. Методики випробування і застосування пестицидів / С. О. Трибель та ін. ; за ред. С. О. Трибеля. Київ: Світ, 2011. 448 с.
  4. Поліщук С. В. Вплив агротехнічних заходів на ураженість сої бактеріозами. Карантин і захист рослин. 2013. № 8. С. 1–4.
  5. Прус Л. І. Вплив агротехнічних заходів на біологічну активність ґрунту, стійкість проти хвороб та продуктивність сої. Карантин і захист рослин. 2016. № 7. С. 4–8.
  6. Сергієнко В. Г., Миколаєвський В. П., Козаренко Д. О. Вплив обробки насіння на розвиток рослин та продуктивність сої. Карантин і захист рослин. 2015. № 5. С. 4–7.
  7. Сергієнко В. Г., Миколаєвський В. П. Моніторинг хвороб сої в Лісостепу України. Карантин і захист рослин. 2014. № 10–11. С. 9–11.
  8. Barros G. G., Oviedo M. S., Ramirez M. L., Chulze S. N. Safety aspect in soybean food and feed chains: fungal and mycotoxins contamination. Soybean – Biochemistry, Chemistry and Physiology. 2011. P. 7–20.
  9. Hameed A. A. A., Ayesh A. M,. Mohamed M. A. R., Mawla H. F. A. Fungi and some mycotoxins producing species in the air of soybean and cotton mills: a case study. Atmospheric Pollution Research. 2012. T. 3, vol. 1. P. 126–131. DOI: 10.5094/APR.2012.012.
титулка Агро